ЖИТТЯ ПРОЖИТИ – НЕ ПОЛЕ ПЕРЕЙТИ!

Знайомтеся: Доктор Ленчур

Затишна, охайна оселя, напрочуд гарні, доглянуті квіти. Спокій і тиша. Так і бринять рядки вірша:

Де згода в сімействі,                                                             Їх Бог благословляє,

Де мир і тишина,                                                                  Добро їм посилає

Щасливі там люди,                                                               І з ними вік живе,

Блаженна сторона.                                                               І з ними вік живе.

Довге і щасливе життя прожив хазяїн чудового квітника і саду. Народився далекого 1921-го року у селі Тростник. Старший син у сім"ї сільського вчителя. Крім Михайла батьки виховували ще двох синів і двох донечок. Початкову школу закінчив у рідному селі. На все життя запам"ятав першого вчителя Івана Мікулку, який був родом з міста Маріоповчі. Він добре знав три мови – угорську, чеську і русинську. Здібний і старанний Михайло навчався у гімназіях міста Берегова і Хуста.

Навчання на медичному факультеті розпочав в університеті міста Дебрецена, де закінчив чотири курси. Військові події спонукали юнака продовжувати навчання у Львівському Університеті. Після закінчення університету і здобуття диплома лікаря розпочав лікарську діяльність. Першим місцем роботи була посада районного рентгенолога у місті Виноградові.

У 1957 році переведений на роботу завідуючого рентгенологічним відділенням Ужгородської обласної клінічної лікарні і обраний головою обласного Товариства рентгенологів та радіологів.

До виходу на пенсію працював доцентом курсів рентгенології і радіології.

Організував і разом з сином брав участь у камерному оркестрі УжДУ.

У свій вільний час доктор Ленчур захоплювався грою на скрипці і гірськолижним спортом. Найбільшою радістю були лижі на схилах Щербина.

У 1996-му році з сім"єю виїхав на проживання в Угорщину, у містечко Кішварду. Цього літа у колі друзів і родини відсвяткував дев"яносторіччя. З дружиною, яка теж лікар, милуються своїм садом, квітами, тішаться онуками.Пан Михайло не нудьгує. Він займається поезіею і перекладами.

За свого життя, не покидаючи рідного краю, проживав у п"яти державах: у Чехословаччині, Карпатській Україні, Угорщині, Радянському Союзі і в Україні. Це і спонукало його, у свій час вивчити вісім гімнів.

Завдяки буреломному наступу історичних змін та подій на протязі свого довгого життя Доктор Ленчур мав змогу ознайомитися з різними політичними поглядами, традиціями, мовами. Він добре володіє сімома мовами. Ніколи не перебував у жодній партії або організації. Чесна праця, любов до Бога і людей додавали йому сили прожити достойне життя, бо ж життя прожити – не поле перейти.

Доброго Вам здоров"я, пане лікарю, щастя і наснаги! З Новим роком! Щасливого Різдва!

Пропонуємо Вашій увазі переклад Михайла Ленчура тексту угорського гімну українчькою мовою і вірш угорською мовою, а також фотографії родини на 4-ій сторінці: Фотографії.

Гімн

Келчеі Ференц: Із бурних століть мадярського народу (1823)

Боже благослови мадяр                                             Скільки разів звучали

І достатком і добром,                                                 Орд диких османів

Подай руку їм свою                                                    Їх побідні фанфари

Як воюють з ворогом,                                                Над предків кістками?

Кого доля давно рве,                                                 Й зраджував негідний син,

Роки кращі хай дожде,                                                Тебе, Батьківщино,

Вже спокутав сей народ                                            Через що ти потім стала

Минуле й будуче!                                                       Гробом плоду свого?

Предків наших ти привів                                           Криючись у печерах

На святі хребти Карпат,                                              Меч висів над нами,

Батьківщину гарну тут                                             У домівстві своєму

Крові Бендегуза дав.                                                  Поміч не дістали.

Там, де шумлять хвилі рік                                          На вершинах і у зворах,

Тиси і Дуная,                                                               У тривогах і муках,

Славні сини Арпада там                                            Під ногами море крові,

Дістали причал.                                                          Зверху жар вогня.

На рівнинах Куншага                                                 Замість замків руїни,

Зрілий колос колихнув,                                             Де гул і спів літали,

Із лози токайських гір                                                 Вмираючих ридання

Нектаром нас напоїв.                                                 Їх тут підміняли.

Часто прапор наш маяв                                             Та свободі не цвісти

На турецьких окопах,                                                 На крові погиблих.

Стогнав Відня славний мур                                      Гіркі сльози на очах

Від війська Матяша.                                                  У сиріт на рабстві.

Ой, за провини наші                                                   Пожалій, Боже, мадяр

Зрів гнів у грудях твоїх                                               Киданих лихом і злом,

Слав ти блискавки небес                                           Подай руку їм свою

Із гримлячих хмар своїх.                                            Як воюють з ворогом.

Свист стріл диких монголів                                        Кого доля давно рве,

Запускав ти над нами,                                                Роки кращі хай дожде,

Та турецьку неволю ми                                              Вже спокутав сей народ

На плечі взяли.                                                            Минуле й будуче!

На українську мову переклав Др. Михайло Ленчур.

Кішварда, 2002 рік.

Ernő barátomnak

Elhagytuk Kárpátalját,

Elhagytuk a népünket,

Nem tűrtük a baját,

Otthagytuk a fészkünket.

Eltart a nép, ki nem is ismer,

Kit a sors úgy szint sokat vert.

Hálásak lehetünk a jólétért,

A békéért és a biztonságért.

Tart a jó szomszéd, barát, rokonság,

Nem csoda – néha megvan a távolság.

Nem csodálom én a gyanakvást,

Látnak, de nem tudnak rólunk egyet s mást.

Hisz elhagytuk szülőfalunkat,

Kis templomot, iskolánkat,

Ott maradt az Alma Máter,

Kisállomás, a Huszti vár,

Gyermekkorunk nem jön vissza már.

Örökké előttünk van Királyháza, Rakasz,

Legénykorunk, meg a szép tavasz.

Drága Ungvár, mit tönkre tett a jött – ment,

Hazánkból kiűzött "dicső hadsereg"!

Kék ég, zöld hegyek,

Kis patakok, csillogó havasok,

Sí lejtők, felvonók,

Szívéltető szlalomok,

Örökké veletek maradok!

Nem mentem én messzire tőletek,

Éjszakánként álmodom veletek!

Dr. Lencsur Mihály. Kisvárda, 2000. 03. 27-én.